На землі, над землею, під землею

Переглянте мультфільм "Про черепаху"

Обговоріть з дитиною:
Чому черепаха не свтигла вийти вчасно на прогулянку?
Пригадайте тварин ,які також рухаються повільно?

Прочитайте оповідання "Заєць та черепаза"

Побились якось об заклад заєць та черепаха, хто хутчіш лісову галявину оббіжить.

Черепаха одразу рушила в дорогу. А заєць лежить під кущем, посміхається: «Поспішай, поспішай, черепашко, все одно я тебе випереджу!» Лежав та посміхався, лежав та посміхався, а черепаха тим часом — хоч і тихо йшла — вже майже дійшла до мети. Ой, як побачив це заєць! Ой, як кинеться наздоганяти! Еге, куди там!

Бігати заєць добре вмів, але не знав того, що коли довго лежати на місці, то й від черепахи можна відстати!

Поміркуйте "Хто швидше"

Чому черепаха обігнала зайця, як це в неї вийшло?

Пригадайте, які тварини живуть під землею, які на землі;які можуть знаходитися у повітрі.

Переглянте мультфільм за казкою В.Сутєєва "Хвости"(мовою оригіналу)

Запитайте дітей

Для чого тваринам потрібні хвостики?
Хвостиками тварини теж рухають,вони можуть сповістити про настрій або намір: якщо собака весело виляє хвостиком, то вона намагається висловити радість; якщо кіт рухає хвостом,то це свідчить про його невдоволення, а в зайчика хвостик тремтить від страху.

По запропонованому відео зробіть разом з дитиною черепаху з пластеліну

РУХИ В ПРИРОДІ. Вони і ми: світ людей і світ тварин

Почнемо заняття з відгадування загадок  про тварин

Знайдіть час прочитати казку Г.Циферова "Про поросятко"

Жило на світі дуже маленьке порося. Кожен це порося ображав, і бідолашне порося зовсім не знало, де йому шукати захисту. І так це йому набридло, що його кривдять, що якось це порося вирішило піти собі світ за очі.
Взяло порося мішечок, взяло сопілку й пішло. Йде собі лісом, а щоб веселіше було, в сопілочку дуде. Але хіба підеш далеко на чотирьох копитцях?
Весь день йшло порося – і навіть із лісу не вийшло. Сіло на пеньок і сумно задуділо в сопілочку: "От я дурний якийсь. І навіщо йду?"
Й тільки воно сказало ці слова, як за пеньком: "Ква-ква!" Жабеня! Стрибнуло жабеня на пеньок і каже:
– І дійсно, дурна ти істота, поросятко! Ну, і навіщо йти? Чи не краще пливти в якомусь човнику?
Подумало порося, подуділо в сопілочку і сказало:
– Ах, мабуть, так!
Прийшло воно до річки і стало шукати човника. Шукало, шукало, а човника немає. І раптом побачило корито. У ньому якась старенька білизну прала. Та й покинула. Сіло поросятко в корито, задуділо в сопілочку і попливло.
Спочатку по струмочку, потім по річці, а потім і у величезне море випливло.
Пливе воно, отак, морем. А риби дивуються, регочуть:
– Що це? Наче пароплав, якщо гуде. Але чому, чому ж у нього є вуха?
– Ех! – каже кит. – Напевно, він дуже розумний, дуже ввічливий. Інші пароплави просто самі гудуть. А цей теж гудить, але й інших слухає.
І тому всі риби й кити йому допомагали, вказували шлях. Хто носом, а хто і хвостом. Та всі штовхали вперед. Так він і плив.
Плив пароплав. Аж раптом – чудовий зелений острів! Пароплав пристав до острова. А всі звірі вийшли його зустрічати.
– Хто такий? – запитав його смугастий звір і вклонився.
– А що, ви не знаєте мене?!
– Ні, – каже смугастий звір. – ось вперше бачимо.
І маленьке порося схитрувало:
– Я – найголовніший у своїй країні. Мене звуть ПОРОСЯ.
– А тут – я найголовніший, – відповідає смугастий. – Як же нам бути, якщо ми обидва головні?
– А нічого, – посміхнулося порося, – я ж гість, то ж ти так і будеш найголовнішим, а я – твоїм помічником.
Тигр кивнув, і з того часу вперше в житті порося почало жити спокійно. Всі його слухалися та поважали.
А якщо хтось не слухався, то варто було поросяті дістати сопілочку, як ворог відразу ж тікав.
Так-так. Бо такого гарчання боялися всі. І навіть сам тигр часто здригався, коли порося грало на сопілці.
Мабуть, порося пожило б там ще, але тут чомусь його знову потягнуло додому. Взяло порося листа від тигра, сіло у корито і попливло.
Знову кричали риби: "Гей, розумний пароплаве!" І знову дельфіни і кити допомагали йому пливти.
Але ось знайомий струмок, старенький міст, галявина.
– Здається, я вдома, – сказало порося.
– Так-так, – відповів йому баранець. – А де ти був увесь цей час? Мені так хотілося полоскотати тебе ріжками!
– На жаль, – посміхнулося хитре порося, – тепер цього робити не можна. Хіба ти не знаєш, хто я? Читай! – Тут порося подало баранцю листа, і той прочитав: "Моєму головному помічникові дарую свою намальовану лапу".
Баранець, зрозуміло, злякався.
А потім злякалися й всі інші звірі. І ніхто ніколи вже більше не ображав
порося. Кожен думав: "А що скаже тигр?"
Обговоріть з дітьми:
Чому маленьке порося ображали інші тварини?
Що придумало порося для своєї втіхи?
Чому в дорозі всі, хоч і насміхалися , проте підтримували порося?
Що нового про порося ви дізналися з казки?

Переглянте аідеоказку "Братик кролик і братик лис"

Після перегляду порівняйте рухи і дії лиса і кролика: що спільного і що відмінного між ними.

Прочитайте вірш "Якби я був чарівником" Лесі Вознюк

Якби я був чарівником, —

намріялося Віті, —

то став би я помічником

природи в цілім світі.

Чарівна паличка в руках —

за мить зростають липки,

у чистих ріках та ставках

вже плюскаються рибки.

За хвильку дощики рясні

помиють все довкола,

барвисті квіти запашні

укриють гори й доли.

В дитячі мрії, як на те,

навідалася ненька:

— Тут справжній чарівник росте,

хоча іще маленький.

Твоє, синочку, деревце

тріпоче зелен-листом,

співає дзвінко джерельце,

бо ти його почистив.

І ось такі чарівники

зростять дубки та липки,

в джерельні ріки та ставки

пливтимуть вдячні рибки.

То ж підростай, не розгуби

дитячі світлі мрії,

і все розквітне навкруги

веселкою надії.
Потім розпитайте:
Що хотів хлопчик зробити за допомогою чарівної палички?
Чому треба захищати довкілля?
Чи могли б ми дізнатися щось цікаве про життя рослин, тварин,якби їх не було?
Що кожен з нас може зробити для збереження природи?


Пограйте разом з дитиною
Подивітся на силуетні картинки тварин і порахуйте їх.

Завершимо наше заняття оглядом світлини із зображенням керамічного носорога С.Герасименка

День здоров`я "Відправляємося в мандри"

Парк

Ліс
Поміркуйте разом з дітьми
Присутність купи веселого народу в лісі чи парковій зоні протягом кількох годин - це радість чи випробування?

 Прочитайде дітям вірші  Л.Повх і визначте, в якому йдеться про прогулянку, а в якому про подорож.

«Вдома» 

Коли пролягає дорога моя 

За гори й ліси за рікою,

То місто махає мені звіддаля 

Прощально сумною рукою.

Коли ж я вертаю з далеких країв 

Долиною, зранку лункою,

То місто вітає мене з-за гаїв 

Вогнів осяйною рукою….

І запах бузку, і рідний хтось у вікні, 

І стіни у замку старому…

Тут сходинка кожна радіє мені, 

тут липи шепочуть: «Ти вдома…»

І хто у цім місті, як я, виростав, 

Той, певно, також добре знає:

Нехай десь на світі є славні міста 

Та кращого міста немає!

 «У ботанічному саду» 

Весна. Я з мамою іду 

У ботанічний сад. 

У ботанічному саду 

Цвіте фіалок ряд.

Червоні, білі, голубі,

Рожеві, золоті…           

А мама каже: «Як тобі 

Двоколірні он ті?»

У них і сонечко, й блакить, 

Мов прапор іздаля…»

Аж світиться і мерехтить 

Живим вогнем земля!

Рух на дорозі. Гра-стратегія "Збори на безлюдний острів"

Почніть  день з музичної фізкультхвилинки

 "Мишеняткова зарядка"

Пропонуємо добірку картин під  музику П.Мондріана

Малюємо разом в стилі П.Модріана

Поради батькам.

"Протипожежна безпека"

Знайдіть час разом з дитиною почитати оповідання

Загадки для дітей про рідний край | Наталя Гуркіна

Рух на дорозі. Клуб мандрівників

Почніть день з прослуховування красивої музики Поля Моріа "У світі тварин"

Розглянте ілюстрації до казкової повісті "Чарівник Смарагдового міста"

Прочитайте перший розділ

БУРЕВІЙ (з казкової повісті "Чарівник Смарагдового міста")
Серед широкого канзаського степу жила дівчинка Еллі. Її батько, фермер Джон, цілий день працював у полі, а мама Анна клопоталась по господарству.
Жили вони у невеличкому фургоні, який зняли з коліс і поставили на землю. Умебльований будиночок був бідно: залізна грубка, шафа, стіл, три стільці та двоє ліжок. Поряд з будиночком біля самих дверей було викопано «буревійний погріб». У погребі сім'я ховалась під час бурі.
Степові буревії не раз перекидали благеньке житло фермера Джона. Але Джон не журився: коли вшухав вітер, він піднімав будиночок, грубка і ліжка ставали на свої місця. Еллі збирала з підлоги олив'яні тарілки й кухлі — і все набирало попереднього вигляду до нового буревію.
До самого обрію велетенською рівною скатертиною слався степ. Де-не-де виднілися такі ж бідні будиночки, як і будиночок Джона. Навколо них були ниви, де фермери сіяли пшеницю й кукурудзу.
Еллі добре знала всіх сусідів на три милі навкруги. На заході проживав дядько Роберт з синами Бобом і Діком. У будиночку на півночі жив старий Рольф. Він майстрував дітям чудові вітряні млини.
Широкий степ не здавався Еллі похмурим: адже це була її батьківщина. Еллі не знала ніяких інших країв. Гори й ліси вона бачила лише на малюнках, і вони не приваблювали її, можливо, тому, що в дешевих Елліних книжечках вони були намальовані погано.
Коли Еллі нудьгувала, вона кликала веселого песика Тотошка і вирушала провідати Діка і Боба або йшла до дідуся Рольфа, від якого ніколи не поверталась без саморобної іграшки.
Тотошко, погавкуючи, стрибав поряд, ганявся за граками і був безмежно задоволений собою та своєю маленькою господинею. У Тотошка була чорна шерсть, гостренькі вуха і маленькі блискучі оченята. Тотошко ніколи не сумував і міг гратися з дівчинкою цілий день.
А турбот у Еллі було чимало. Вона допомагала мамі по господарству, а тато вчив її читати, писати і рахувати, бо школа була далеко, а дівчинка була ще досить мала, щоб ходити туди щодня.
Одного літнього вечора Еллі сиділа на ґанку і читала вголос казку. Мама Анна прала білизну.
«І тоді могутній богатир Арнаульф побачив чаклуна зростом як вежа,— співуче читала Еллі, водячи пальчиком по рядках.— Із рота і ніздрів чаклуна вилітав вогонь...» Мамусю,— запитала Еллі, відриваючись від книжки,— а тепер чарівники є?..
— Ні, моя люба. Жили чарівники і чаклуни у минулі часи, а потім перевелись. Та й навіщо вони? І без них клопоту вистачає.
Еллі кумедно зморщила носа:
— А все ж без чаклунів нудно. Якби я раптом стала королевою, то обов'язково наказала б, щоб у кожному місті та в кожному селі був чарівник. І щоб він творив для дітей усілякі чудеса.
— Які ж, наприклад? — усміхаючись запитала мама.
— Ну, які... Щоб кожна дівчинка і кожен хлопчик, прокидаючись уранці, знаходили під подушкою великий пряник... Або...— Еллі сумно поглянула на свої грубі поношені черевички.— Або щоб усі дітки мали гарненькі легенькі черевички.
— Черевички ти й без чаклуна матимеш,— заперечила Анна.— Поїдеш з татом на ярмарок, і він купить...
Поки дівчинка розмовляла з мамою, погода зі псувалася.

* * *
Саме на той час у далекій країні за високими горами чаклувала в глибокій темній печері люта чарівниця Гінгема. Моторошно було у печері Гінгеми. Під стелею висіло опудало величезного крокодила. На високих тичках сиділи великі сови, зі стелі звисали в'язки сушених мишей, прив'язаних хвостиками до мотузки, як цибулини.
Довга товстезна гадюка обплелась навколо стовпа і ритмічно похитувала своєю плескатою головою. І чимало ще всіляких див і страхітливих речей було в просторій печері Гінгеми.
У великому закіптюженому казані Гінгема варила чарівне зілля. Вона кидала в казан мишей, відриваючи їх від в'язки.
— Куди ж це подівались гадючі голови? — злобливо бурчала Гінгема.— Не всіх же я поїла під час сніданку? А, ось вони, у зеленому горщику! Ну, тепер зілля вийде добряче!.. Дістанеться ж тим триклятим людям! Ненавиджу я їх! Розсе лились по світі! Осушили болота! Вирубали ліси! Всіх жабенят вивели! Гадюк знищили! Нічого смачненького на землі не залишилося! Хіба тільки черв'ячком та павучком поласуєш!..
Гінгема погрозливо помахала кістлявим кулаком у простір і стала вкидати до казана гадючі голови.
— Ух, ненависні люди! Ось і готове моє зілля на погибель вам! Покроплю ліси й поля, і здійметься буревій, якого ще світ не бачив!
Гінгема підхопила казана за вушка і, силкуючись, витягла його з печери. Вона занурила в казан велетенську мітлу та й почала розбризкувати навкруги своє чаклунське вацево.
— Розгуляйся, вибухни, буревію! Лети по світу, мов навіжений звір! Рви, ламай, руйнуй! Перекидай будинки! Піднімай усе в повітря! Сусака, масака, лема, рема, гема!.. Буридо, фуридо, сема, пема, фема!..
Вона вигукувала чаклунські слова й кропила навколо вже розтріпаною мітлою, і небо враз спохмурніло, зібралися важкі хмари, засвистів вітер. Удалині спалахували блискавиці...
— Трощи, розбивай, рви, ламай! — дико верещала чаклунка.— Сусака, масака, буридо, фуридо! Знищуй, буревію, людей, звірів і птахів! Лише жабенят, мишенят, гадючат, павучків не зачіпай, урагане! Нехай вони у всьому світі розплодяться на радість мені, могутній чарівниці Гінгемі! Буридо, фуридо, сусака, масака!
І вихор завивав усе сильніше й сильніше, палахкотіли блискавиці, оглушливо гуркотів грім.
А Гінгема в дикунському запалі крутилася на місці, і буремний вітер розмаював поли її довжелезної мантії.

* * *
Викликаний чаклунством Гінгеми буревій долетів до Канзасу і з кожною хвилиною наближався до будиночка Джона. Вдалині, біля горизонту, вже скупчилися хмари, розтинали небо блиска виці.
Тотошко   неспокійно   бігав,   задерши   голову, й сміливо гавкав на хмари, що вже мчали небом.
— Ой, Тотошку, який-бо ти смішний,— сказала Еллі.— Лякаєш хмари, а сам аж тремтиш зі страху!
Песик справді дуже боявся громовиць. Він уже чимало побачив їх за своє коротке життя.
Захвилювалась і Анна.
— Забалакалась я з тобою, доню, аж он, дивись, насувається справжній буревій...
Уже було чути грізне гудіння вітру. Пшениця на полі нахилилася до землі і по ній, ніби по воді, покотилися хвилі. Прибіг з поля схвильований фермер Джон.
— Буря! Йде страшна буря! — закричав він.— Ховайтеся швидше у погріб, а я побіжу зажену худобу в хлів!
Анна   кинулась   до   погреба,   відкинула   ляду.
— Еллі, Еллі! Швидше сюди! —гукала вона.
Але Тотошко, переляканий ревінням бурі і безперервним гуркотом грому, забіг до будиночка й сховався там під ліжком у найдальшому куточку. Еллі не захотіла лишати свого улюбленця на самоті й побігла за ним до фургона.
Але цієї миті скоїлося неймовірне. Будиночок обернувся двічі чи тричі, ніби карусель, й опинився у самій середині буревію. Вихор
закружляв його, підняв до неба й поніс у повітря йому просторі.
В дверях фургона з'явилася перелякана Еллі з Тотошком на руках. Але... Що вона мала робити? Стрибнути на землю? Було вже запізно: будиночок летів високо над землею.
Вітер куйовдив материні коси. Вона стояла біля погреба, простягаючи угору руки, і відчайдушно кричала.
Вибіг із хліва фермер Джон і кинувся до того місця, де стояв фургон. Осиротілі батько й мати довго вдивлялися у темне небо, яке щохвилини засвічувалося спалахами блискавиць...
Буревій усе лютував, і будиночок, похитуючись, линув у повітрі.
Тотошко, приголомшений тим, що діялося навколо, злякано гавкав, бігаючи у темній кімнаті. Розгублена Еллі сиділа на підлозі, обхопивши голову руками. Вона відчувала себе надзвичайно самотньою. Вітер гудів так, що оглушував її. Дівчинці здавалося, що будиночок ось-ось упаде й розіб'ється. Та час минав, а він усе ще летів.
Еллі забралася на ліжко й лягла, притиснувши до себе Тотошка. Під завивання вітру що плавно погойдував будиночок, дівчинка міцно заснула.

Прослухайте казку В. Гаршина "Жабка-мандрівниця"

Розпитайте дітей:
 Пригоди жабки - це мандри, подорож чи прогулянка?
Що можно сказати про спосіб подорожування, який обрала жабка?
Чи був він комфортний? Легкий? Приємний?

Пізнавальний мультик про "глобус"

Робота з батьками

Графічні диктанти для дошкільнят дуже допомагають батькам і педагогам планомірно підготувати дитину до школи і уникнути таких типових труднощів у навчанні, як нерозвиненість орфографічної пильності, непосидючість і неуважність. Регулярні заняття з графічними диктантами розвивають у дитини довільну увагу, просторову уяву, дрібну моторику пальців рук, координацію рухів, посидючість.

Малювання по клітинках – дуже захоплююче і корисне заняття для дітей. Графічні диктанти можуть з успіхом застосовуватися для дітей від 5 до 10 років.

Рух на дорозі. Рух з комфортом

Запрошуємо до фотогалереї

Памятник велосипеду у Лондоні

Памятник веловипеду у Грузії

Памятник велосипеду у Росії

Обговоріть разом з дитиною. Чи відноситься велосипед до транспорту? З якого матеріалу виготовлено? Чи можуть вони рухатися? Де краще їх розміщувати?

Проглянте відео про еволюцію транспортних засобів.

Виготовте  велосипед з пластеліну

Поради батькам

Весна розквітла наче казка,

І сяє сонце височінь небес. 

Вітаємо зі світлим святом Пасхи!

Рух на дорозі. "Краса мандрів і подорожей"

Розглянте картину О. Дарчук "На рибалці всією сім`єю".Запитайте хто тут зображений, що на їх думку бачить кожний із членів родини.

Пограйте в гру "Мандруємо транспортом".Дитина називає вид транспорту і імітуєйого рухи, ви повторюєте.

Переглянте серію мультфільму "Навколо світу за 80 днів"про пригоди Фогга і Паспарту.Обговоріть з дитиною чи погодилася б вона на таке парі? Чим би пришлось пожертвувати для цього.

Разом з дитиною за схемою виготовте літачок.Розфарбуйте і "запустіть" у політ.

Робота з батьками

Пропонуємо перегляд мультфільмів до Великодня

Казка "Загублена писанка"

Казка "Писанка чарівне яйце"

Пісенька "Мишки на Великдень Пасочку Місили"

Рух на дорозі. Машини ,які допомагають.

Розпочнем наше заняття з відео-загадок про електроні прилади.

Ознойомлення з побутовою технікою під час користування.

Закріпемо безпеку під час користування побутовими машинами-помічниками.

Пограємо в гру про техніку, яка нам допомагає "Вірю /не вірю".

Поради батькам

Типи неправильного виховання в сім’ї

У дитячому та підлітковому віці виховний вплив батьків і близьких є головним у формуванні певного стереотипу поведінкових реакцій.

Можна визначити деякі типи неправильного виховання, що впливають на поведінку дитини.

1. Бездоглядність — дитина поза увагою батьків. Батьки й ніби турбуються про неї, але в основному дитина полишена сама на себе. Її духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю, та уваги батьків.
2. Впливає на поведінку дитини й надмірна опіка з боку батьків — гіперопіка. В цьому випадку характерні безперервні заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. У підлітків часто цей стиль викликає протест, що призводить до загострення взаємин.
3. Інколи бажання дитини позбутися найменших труднощів, неприємних обов’язків стає настільки великим, що навколо неї створюють атмосферу захоплення, перебільшення, нахваляння її здібностей, найчастіше міфічних. Усі бажання дитини виконують, вона в центрі уваги — кумир сім’ї. виховується егоцентризм, виникають труднощі у створенні навичок систематичної праці та самостійності.
4. Наступний тип — емоційне відкидання. Характерні ознаки: відчуженість, уникання контактів. Спостерігається в сім’ях, де один із батьків обтяжений дитиною, яка це постійно відчуває, або ж у сім’ях, де є інша дитина, яка має більше уваги з боку батьків. Сприяє розвитку підвищеної вразливості.
5. Для жорстких взаємин характерною ознакою є жорстоке ставлення з суворим покаранням за дрібні провини. У дитини формується страх перед батьками, жорстокість.
6. Часто можна почути від батьків: «Я не мала змоги...», «У моїх батьків не було змоги...», «Я все життя мріяла,...то нехай моя дитина досягне цього». Батьки намагаються дати дитині якомога ширшу освіту, розвинути примарні здібності. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей. Дитина не має змоги гратися, спілкуватися з однолітками. З часом починає виконувати все формально. Такий стиль сприяє виснаженню нервової системи і виникненню тривожності. Це надмірна вимогливість.

Звичайно, це не все, що призводить до порушень поведінки та виникнення шкідливих звичок.

Можливі й інші причини:

1. Особливості пубертатного періоду.
2. Ураження головного мозку, хронічні захворювання, інтоксикація.
3. Різноманітні психічні травми — тяжкі, іноді надто сильні для особистості переживання, які супроводжують негативні емоційні реакції. Діють вони, як правило, не ізольовано одне від одного, а в комплексі. Основним стимулятором є все-таки сімейне виховання.