День вишиванки

    Цього року  День вишиванки припадає на 19 травня.

    Вишиванка – це національна гордість кожного українця. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. За традицією вишита сорочка передавалася з покоління в покоління, з роду в рід як родинна реліквія. Цей український оберіг пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини.

Висить рушник у хаті на кілочку,

Калина червоніє на столі,
А біля неї – жовті колосочки,
Мов пустотливі братики малі,
Це все – моя земля, моя Вкраїна,
Це рук моєї матері тепло,
І цей рушник, яким і дочку й сина
Благословляє мати на добро.

Легенда про українську вишиванку

Чудові вишиванки

Спробуй  і ти намалювати свою неповторну вишиванку

                                                          

8 та 9 травня - День пам`яті та примирення й День перемоги над нацизмом

    З 2014 року Україна відмовилася від радянського формату святкування Дня перемоги з культом війни. Від тепер увага суспільства акцентується на вшануванні пам`яті кожного, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв війни, що стала найбільш кривавою в історії людства. Радянський культ війни, важливим інструментом якого був День перемоги, переведено в традицію пам`яті про солдат, які загинули за свою батьківщину, нагадування суспільству про внесок України у перемогу над нацизмом та наголосу на тому, що війна - це лихо, яке руйнує долі звичайних людей, економіку і культуру крайни. 

   Відтоді 8 травня в Україні вшановується День пам`яті і примирення, а 9 травня - День перемоги і в знак вдячності  покладаються квіти загиблим воїнам, полеглих за мир і щастя на Землі.

Тут обелісків ціла рота. 
Стрижі над кручею стрижуть. 
Високі цвинтарні ворота 
високу тишу стережуть. 

Звання, і прізвища, і дати. 
Печалі бронзове лиття. 
Лежать наморені солдати, 
а не проживши й півжиття! 

Хтось, може, винен перед ними. 
Хтось, може, щось колись забув. 
Хтось, може, зорями сумними 
у снах юнацьких не побув. 

Хтось, може, має яку звістку, 
які несказані слова... 
Тут на одному обеліску 
є навіть пошта польова.

                             Ліна Костенко

9 БЕРЕЗНЯ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

 

   Кожного року навесні, у березні вся Україна відзначає день народження великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.

 У бідній селянській родині – панських кріпаків, яка жила у хатинці із солом’яною стріхою, народився хлопчик.

Назвали його Тарасиком. Батько з матір’ю цілими днями працювали на панщині. Сім’я дуже бідувала, діти часто були голодні, бо нічого було їсти. Рано лишився Тарас сиротою. Йому довелося працювати: носити воду школярам, пасти ягнят за селом, служити козачком у пана. А в панському маєтку було багато речей, які хлопчику хотілося намалювати. Якось ввечері, коли пан з дружиною кудись поїхали, Тарасик запалив свічку і став малювати Він так захопився своєю роботою, що і не почув, коли приїхали його господарі. Дуже вже лаяв пан свого козачка, а потім велів висікти.

Тим би і закінчилася пригода з малюванням, та пан звернув увагу на здібності свого козачка і вирішив віддати його на навчання у велике місто. Але справжнього навчання не було. В поневіряннях і приниженнях проходили дні, місяці…

І Тарас почав потайки ходити до Літнього саду і змальовувати скульптури. Здібності обдарованого юнака помітили знані художники і за великі гроші викупили його у пана, допомогли йому закінчити художню академію.

А зараз вам малята  пропоную розглянути репродукції картин Т.Шевченка.

                                                                                  «Катерина»

                                                                          "Селянська родина"

    "Аскольдова могила"

  Але ставши дипломованим художником, Тарас Шевченко продовжував писати вірші. В його уяві весь час були картини рідної природи: біленькі хати, ставок, верби, що нахилили свої віти, калинонька серед лугу. 

( Попросіть дорослих прочитати вам вірш) 

               Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
   Ще з дитинства Тарас Григорович любив співати пісні. Як був малим, почує де-небудь пісню, відразу запам’ятає.

(Пропоную послухати  його пісень)

   Пісні на слова Тараса Григоровича Шевченка співають не тільки в Україні. Їх знають у всьому світі.

   Український народ свято береже пам'ять про свого великого Кобзаря.