У бідній селянській родині – панських кріпаків, яка жила у хатинці із солом’яною стріхою, народився хлопчик.
Назвали його Тарасиком. Батько з матір’ю цілими днями працювали на панщині. Сім’я дуже бідувала, діти часто були голодні, бо нічого було їсти. Рано лишився Тарас сиротою. Йому довелося працювати: носити воду школярам, пасти ягнят за селом, служити козачком у пана. А в панському маєтку було багато речей, які хлопчику хотілося намалювати. Якось ввечері, коли пан з дружиною кудись поїхали, Тарасик запалив свічку і став малювати Він так захопився своєю роботою, що і не почув, коли приїхали його господарі. Дуже вже лаяв пан свого козачка, а потім велів висікти.
Тим би і закінчилася пригода з малюванням, та пан звернув увагу на здібності свого козачка і вирішив віддати його на навчання у велике місто. Але справжнього навчання не було. В поневіряннях і приниженнях проходили дні, місяці…
І Тарас почав потайки ходити до Літнього саду і змальовувати скульптури. Здібності обдарованого юнака помітили знані художники і за великі гроші викупили його у пана, допомогли йому закінчити художню академію.
А зараз вам малята пропоную розглянути репродукції картин Т.Шевченка.
"Аскольдова могила"
( Попросіть дорослих прочитати вам вірш)
Заповіт
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Ще з дитинства Тарас Григорович любив співати пісні. Як був малим, почує де-небудь пісню, відразу запам’ятає.
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Ще з дитинства Тарас Григорович любив співати пісні. Як був малим, почує де-небудь пісню, відразу запам’ятає.
(Пропоную послухати його пісень)
Пісні на слова Тараса Григоровича Шевченка співають не тільки в Україні. Їх знають у всьому світі.
Український народ свято береже пам'ять про свого великого Кобзаря.